Новини

    Сонцесяйна Калита

    https://www.facebook.com/groups/466496670425850/posts/1223572394718270/
     
    Серед зимових народних свят українців виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи як його ще називають у народі, Калита. Наші предки в дохристиянські часи найбільше шанували Сонце, бо воно в житті хлібороба відіграє велику роль. Сонце сприяло врожаю жита, пшениці і всякої пашниці, визначало і пору року, і працю, і ритм життя.
    Свята на пошану Сонця – були найосновніші. З давніх-давен народ складав пісні на кожну пору сонячного сяяння: Коляда, Великодня, Купайла, Калити. Потім на ці свята були накладені церковні: Коляда – Різдво Христове, Великдень – Пасха, Купайла – Івана Купала, Калита – День Андрія Первозванного.
    Свято Калити втілює згасання сонячної сили й тепла в кінці осені. За старим стилем це свято припадало на 30 листопада. Зі зміною літочислення воно припало на 13 грудня.
    « Ой, Калита, Калита, із чого ти вилита?
    Ой, я з жита сповита, ой, ясним сонцем налита. Для красного цвіту по білому світу»
    Саме в день Калити відбувалися великі вечорниці – одне з найулюбленіших свят молоді. Дівчата брали з собою роботу – пряли, вишивали і пекли калиту – прісний корж присмачений медом, горіхами, маком та родзинками.
    На вечорницях завжди було весело – можна погомоніти, почути новини, страшні та смішні бувальщини і казки, поспівати, загадати загадки, поворожити на долю . Але основним обрядом було кусання калити.
     
    Калитинський. Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського Калиту кусати. Хто першим до сонця-Калити поїде?
    Хл. Дозвольте мені!
    Кал. Тоді витанцюй коня собі! Правила гри. Танцювати треба від порога, хто зачепить коцюбу, чи зробить помилку в танці, того вимажу в сажу. Хто при кусанні Калити не знатиме, що відповісти на запитання, засміється або присяде, того також позначу чорною сажею.
    Дівчата співають, парубок танцює.
    Калитинський. Гарно вискакав. Сідлай «коня» тепер. Запальним танцем ти здобув право на їзду.
    Коцюбинський. Діду, діду! Калиту кусати їду! Їду Калиту кусати …
    Писарчук. А я буду сажею писати
    Коцюбинський. Чи писнеш, чи ні, а я на їду на коні і Калита мені! Смачна Калита, вкусив, так аж сонцем душа засяяла!
    ІІ парубок. І я хочу Калиту вкусити…Діду, діду, Калиту кусати їду!
    Калитинський. Звідки ти?
    ІІ парубок . З Чорної гори.
    Калитинський. Чого хочеш?
    ІІ парубок. Калити
    Калитинський. А не боїшся чорноти?
    ІІ парубок. Не боюсь.
    Калитинський. Тоді присядь.
    Парубок заплутався у питаннях-завданнях, присів, забувши заборону цього. Не має права кусати Калиту.
    …….
    Ось так весело кусали сьогодні калиту учні 9-А класу (кл.кер. Бушуєва Л.В.) Опорного закладу І-ІІІ ст. смт Тиврів, чим вшанували традиції предків, випробували на собі розваги молоді колишніх століть і зберегли у серці часточку тепла сонцесяйної Калити, щоб нащадкам розказати і наші українські автентичні традиції передати. Підтримали нашу молодь і шановні учителі, які теж весело провели цей цікавий самобутній український обряд.
    Ще трохи історії...
    - А при чому ж тут Андрій Первозванний?
    Вже зовсім пізніше, з приходом Християнства на Україну, в цей день, 13 грудня, церква і весь православний люд вшановує пам`ять святого Андрія Первозванного. Тож два свята співпало і з тих пір свято Калити ще називають Андріївським святом.
     
    Ми теж поважаємо наші звичаї і хочемо, щоб і ви, друзі і шановні читачі, знали і шанували звичаї нашого народу, його мову та історію.
    Ми - звичайні хлопці та дівчата, і лиш одне єднає усіх. Ми – українці, чим і пишаємося.
    Бережімо ж наше унікальне, рідне, насущне – наше українське!
     
    Веселого свята всім, урожайного року і смачної калити!


    Продовження тексту новини



    19.12.2021 | Aдмін

    Вернутись назад