У понеділок, 6 лютого , класний керівник 5-А класу Пшеничнюк М.П. спілкувалася з учнями на тему "Правила безпеки та етики в мережі "Інтернет".Спочатку учні ознайомилися з презентацією, з якої дізналися не тільки про користь інтернету ( можливість дізнатися щось цікаве, знайти гарних друзів, навчатися дистанційно), а й ризики, яким піддають себе діти в цій мережі( небажана інформація, сумнівні знайомства, вивідування даних про дитину та її сім'ю , шахрайські схеми).Учні виробили спільно з класним керівником правила поведінки в мережі " Інтернет"
09 лютого в 3-А класі (вчитель – Пасічник О.В., асистент вчителя – Безугла Л.І.) проведена виховна година на тему «Безпечний Інтернет», спрямована на розширення та поглиблення знань учнів про безпечний Інтернет, сприяння обізнаності про небезпеки, які існують на просторах Інтернету та про шляхи їх подолання. Діти зіграли в інтерактивну гру «Інтернет: граємо за правилами» та прийняли участь в «Операції порятунку Пузлика», де за допомогою цеглинок допомагали розібратися в ситуаціях.
І на завершення третьокласники визначили особисті кордони і склали загальні правила безпечного користування мережею «Інтернет».
Сьогодні Гімн січових стрільців "Червона калина" співають професійні виконавці та звичайні люди у всьому світі. Співаємо її і ми: і дорослі, і малі, учні та учителі... Співаємо завжди: на мітингах-реквіємах і під час урочистостей, під час повітряної тривоги і просто на перервах, у залі, на вулиці, в класі і в бомбосховищі... Співаємо як пісню-заклик, пісню, що вселяє віру і надію, що все буде Україна і піднімає дух у боротьбі за нашу незалежність.
За ініціативою учнівського самоврядування нашого навчального закладу, у співпраці з педагогом-організатором Бушуєвою Л.В., учителем музичного мистецтва Сапригою О.О., класними керівниками 1-11 класів було організовано флешмоб виконання «Червоної калини». Разом з тим члени УС підготували інформацію про історію цієї популярної та улюбленої усіма пісні.
«Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт, не журися славна Україно, маєш вільний рід, ...» Співайте і ви, друзі, разом з нами. І вірте: перемога буде за нами! «А ми тую стрілецькую славу збережемо, а ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!» Слава Україні та її ГЕРОЯМ!
Сьогодні учні 11класу разом із класним керівником Сапригою Оленою Олексіївною провели тематичну ленійку до « Дня пам’яті жертв Голокосту». Вшанували пам'ять жертв Голокосту, згадали про страхіття війни і смерті, щоб усвідомити найвищу цінність, яка є у нас - цінність життя.
27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме 27 січня у 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.
Тиврівщина була окупована в липні 1941 року. І, одразу, як німці зявилися тут, відчувалося неприязне ставлення до місцевого люду, особливо до євреїв.
У Тиврові здавна проживала багаточисельна єврейська громада. Перші розстріли у Тивріському Чорному лісі були ще у серпні 1941 року. Тоді розстріляли 28 євреїв-чоловіків , а потім, в жовтні-листопаді, ще 392 жінок, дітей, чоловіків, людей літнього віку єврейської національності. Це багато.
Зовсім нещодавно помер останній свідок тих подій Павлішин Анатолій Костянтинович, якому на тоймомент виповнилося 16 років. Він, разом з однолітками, за наказом окупантів, копав яму, а після розстрілів закидав її.
Він стверджував, що німці при стрілянині не завжди попадали по людях, багато, хто був поранений, але наказували засипати все рівно. Кажуть, що могила, ще декілька днів «дихала» після тих жахливих подій.
Втекти було неможливо, як і відмовитися копати яму теж.
На місці розстрілу сучасна єврейська громада Тиврова встановила памятник, облаштувала алею.
Заслуговує на згадку і велику подяку сім’я Михайлових, яка на той час проживала у с. Василівка і під загрозую втратити своїх дітей врятувала єврейську дівчинку Баю.
Поліна Олександрівна Михайлова й досі мешкає у Тиврові, хоч має вже досить поважний вік. В свій час воа працювала вчителькою математики у нашій рідній школі.
Нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Пам'ятаймо: ніхто не забутий, ніщо не забуте….Цінуймо життя.
Історичну довідку про Тиврів у часи Голокосту підготувала вчитель історії Гончарук Олена Михайлівна.